толераст

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	толера́ст	толера́сти
Р.	толера́ста	толера́стів
Д.	толера́стові толера́сту	толера́стам
З.	толера́ста	толера́стів
Ор.	толера́стом	толера́стами
М.	толера́стові толера́сту	толера́стах
Кл.	толера́сту	толера́сти

то-ле-ра́ст

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -толераст-.

Вимова

• МФА : [tɔleˈrɑst] (одн.), [tɔleˈrɑste] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. зневажл. людина, яка толерантно ставиться до чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від толерантний з суфіксацією несхвальности навподіб педераст, далі від толера́нтний «терпимим до чужих думок і вірувань», толерува́ти «виявляти терпимість»; — рос. толера́нтный, білор. талера́нтны, пол. tolerancja «терпимість», чеськ. tolerantní, словац. tolerantný, в.-луж. н.-луж. tolerantny, болг. мак. толера́нтен, сербохорв. толера̏нтан, словен. toleránten; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. англ. tolerant, фр. tolérant походять від лат. tolerans, -ntis «терплячий», дієприкм. від дієслова tolerare «витримувати, зносити, терпіти», пов'язаного з tollo, toilere «піднімати, здіймати, прибирати». — СІС2 829; Kopaliński 981; Holub—Lyer 484; Gr. Fwb. 766; Dauzat 712; Klein 1624—1625; Walde—Hofm. II 688—689. — Див. ще Анатолій.

Переклад

Список перекладів

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	толера́ст	толера́сты
Р.	толера́ста	толера́стов
Д.	толера́сту	толера́стам
З.	толера́ста	толера́стов
О.	толера́стом	толера́стами
П.	толера́сте	толера́стах

то-ле-ра́ст

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -толераст-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. толераст (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від толера́нтний «терпимим до чужих думок і вірувань», толерува́ти «виявляти терпимість»; — рос. толера́нтный, білор. талера́нтны, пол. tolerancja «терпимість», чеськ. tolerantní, словац. tolerantný, в.-луж. н.-луж. tolerantny, болг. мак. толера́нтен, сербохорв. толера̏нтан, словен. toleránten; — запозичення із західноєвропейських мов; нім. англ. tolerant, фр. tolérant походять від лат. tolerans, -ntis «терплячий», дієприкм. від дієслова tolerare «витримувати, зносити, терпіти», пов'язаного з tollo, toilere «піднімати, здіймати, прибирати». — СІС2 829; Kopaliński 981; Holub—Lyer 484; Gr. Fwb. 766; Dauzat 712; Klein 1624—1625; Walde—Hofm. II 688—689. — Див. ще Анатолій.