аакуватий

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	аа́куватий	аа́кувате	аа́кувата	аа́куваті
Р.	аа́куватого	аа́куватого	аа́куватої	аа́куватих
Д.	аа́куватому	аа́куватому	аа́куватій	аа́куватим
З. (іст./неіст.)	аа́куватого (іст.) аа́куватий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	аа́кувате	аа́кувату	аа́куватих (іст.) аа́куваті (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	аа́куватим	аа́куватим	аа́куватою	аа́куватими
М.	на/в аа́куватім на/в аа́куватому	на/в аа́куватім на/в аа́куватому	на/в аа́куватій	на/в аа́куватих

а·а́-ку-ва-тий

Прикметник, прикметникове відмінювання 1*a.

Корінь: -аа-; суфікси: -к-уват; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [ɐˈɑkʊu̯ɐtei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, що аакає ◆ Аакувата Русь, францужені зиряне, // Навчившись порохом, не з лука вже, стрілять // Загнали Пушкина під пистолетне дуло, — // І в Азію воно письменних відопхнуло. П. О. Куліш, «Присвят усіх моїх творів землякам козакоманам», 1893 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словарь української мови : в 4-х т. / Ред. журнала «Кіевская старина» ; упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. — Надрук. з вид. 1907—1909 фотомеханіч. способом. — К. : Вид. Акад. наук УРСР, 1958—1959. — Т. 1. — С. 1.