аакуватий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. аа́куватий аа́кувата аа́кувате аа́куваті
Р. аа́куватого аа́куватої аа́куватого аа́куватих
Д. аа́куватому аа́куватій аа́куватому аа́куватим
З. аа́куватого (іст.)
аа́куватий (неіст.)
аа́кувату аа́кувате аа́куватих (іст.)
аа́куваті (неіст.)
О. аа́куватим аа́куватою аа́куватим аа́куватими
М. на/в аа́куватім
на/в аа́куватому
на/в аа́куватій на/в аа́куватім
на/в аа́куватому
на/в аа́куватих

а·а́-ку-ва-тий

Прикметник, прикметникове відмінювання 1*a.

Корінь: -аа-; суфікси: -уват; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, що аакає ◆ Аакувата Русь, францужені зиряне, // Навчившись порохом, не з лука вже, стрілять // Загнали Пушкина під пистолетне дуло, — // І в Азію воно письменних відопхнуло. Пантелеймон Куліш, «Присвят усіх моїх творів землякам козакоманам», 1893 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]


Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словарь української мови : в 4-х т. / Ред. журнала «Кіевская старина» ; упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. — Надрук. з вид. 1907—1909 фотомеханіч. способом. — К. : Вид. Акад. наук УРСР, 1958—1959. — Т. 1. — С. 1.