аакуватий
Українська
[ред.]Морфологічні та синтаксичні властивості
[ред.]| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | аа́куватий | аа́кувата | аа́кувате | аа́куваті |
| Р. | аа́куватого | аа́куватої | аа́куватого | аа́куватих |
| Д. | аа́куватому | аа́куватій | аа́куватому | аа́куватим |
| З. | аа́куватого (іст.) аа́куватий (неіст.) |
аа́кувату | аа́кувате | аа́куватих (іст.) аа́куваті (неіст.) |
| О. | аа́куватим | аа́куватою | аа́куватим | аа́куватими |
| М. | на/в аа́куватім на/в аа́куватому |
на/в аа́куватій | на/в аа́куватім на/в аа́куватому |
на/в аа́куватих |
а·а́-ку-ва-тий
Прикметник, прикметникове відмінювання 1*a.
Корінь: -аа-; суфікси: -к-уват; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [ɐˈɑkʊu̯ɐtei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- той, що аакає ◆ Аакувата Русь, францужені зиряне, // Навчившись порохом, не з лука вже, стрілять // Загнали Пушкина під пистолетне дуло, — // І в Азію воно письменних відопхнуло. Пантелеймон Куліш, «Присвят усіх моїх творів землякам козакоманам», 1893 р.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словарь української мови : в 4-х т. / Ред. журнала «Кіевская старина» ; упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. — Надрук. з вид. 1907—1909 фотомеханіч. способом. — К. : Вид. Акад. наук УРСР, 1958—1959. — Т. 1. — С. 1.