аберантний
[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | абера́нтний | абера́нтна | абера́нтне | абера́нтні |
| Р. | абера́нтного | абера́нтної | абера́нтного | абера́нтних |
| Д. | абера́нтному | абера́нтній | абера́нтному | абера́нтним |
| З. | абера́нтного (іcт.) абера́нтний (неіст.) |
абера́нтну | абера́нтне | абера́нтних (іст.) абера́нтні (неіст.) |
| О. | абера́нтним | абера́нтною | абера́нтним | абера́нтними |
| М. | абера́нтнім абера́нтному |
абера́нтній | абера́нтнім абера́нтному |
абера́нтних |
а-бе-ра́нтн-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- такий, що має відхилення від нормальної будови, розміщення або стану. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Етимологія[ред.]
Від ??