алегоричний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	алегори́чний	алегори́чне	алегори́чна	алегори́чні
Р.	алегори́чного	алегори́чного	алегори́чної	алегори́чних
Д.	алегори́чному	алегори́чному	алегори́чній	алегори́чним
З. (іст./неіст.)	алегори́чного (іcт.) алегори́чний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	алегори́чне	алегори́чну	алегори́чних (іст.) алегори́чні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	алегори́чним	алегори́чним	алегори́чною	алегори́чними
М.	алегори́чнім алегори́чному	алегори́чнім алегори́чному	алегори́чній	алегори́чних

а-ле-го-ри́ч-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -алегор-; суфікс: -ичн; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [ɐleɦɔˈrɪt͡ʃnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який має в собі алегорію; образно виражений. ◆ «Каменярі» — се алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для промощення дороги І. Я. Франко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: алего́рія жін., алегори́зм чол., алегори́чність жін. прикметники: прислівники: алегори́чно

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: alegoryczny (pl)

Джерела

• Словник УЛІФ: алегоричний
• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
• Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3