Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	анома́льний	анома́льне	анома́льна	анома́льні
Р.	анома́льного	анома́льного	анома́льної	анома́льних
Д.	анома́льному	анома́льному	анома́льній	анома́льним
З. (^іст./_неіст.)	анома́льного (іcт.) анома́льний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	анома́льне	анома́льну	анома́льних (іст.) анома́льні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	анома́льним	анома́льним	анома́льною	анома́льними
М.	анома́льнім анома́льному	анома́льнім анома́льному	анома́льній	анома́льних

а-но-ма́ль-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -аномаль-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

який характеризується аномалією; незвичний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам'ятнім [1863] році І. Я. Франко

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів