байстря

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	байстря́	байстря́та
Р.	байстря́ти	байстря́т
Д.	байстря́ті	байстря́там
З.	байстря́	байстря́та
Ор.	байстря́м	байстря́тами
М.	байстря́ті	байстря́тах
Кл.	байстря́*	байстря́та*

байс-тря́

Іменник, неістота, середній рід, IV відміна (тип відмінювання 1°a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -байстр-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [bɐi̯ˈstʲrʲɑ] (одн.), [bɐi̯ˈstʲrʲɑtɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зневажл., лайл. позашлюбна дитина ◆  — А я, неначе навісна, // З байстрям розхристана бреду. // Сміються люди надо мною, // Зовуть покриткою, дурною. Т. Г. Шевченко, «Марина» («Неначе цвяшок, в серце вбитий…»), 1848 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Див. також

• {{синоніми:негідник}}

Джерела

• Словник УЛІФ: байстря