байстрюк

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	байстрю́к	байстрюки́
Р.	байстрюка́	байстрюкі́в
Д.	байстрюко́ві байстрюку́	байстрюка́м
З.	байстрю́к	байстрюки́
Ор.	байстрюко́м	байстрюка́ми
М.	байстрюко́ві байстрюку́	байстрюка́х
Кл.	байстрюку́*	байстрюки́*

бай-стрю́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -байстр-; суфікс: -юк.

Вимова

• МФА : [bɐi̯ˈstʲrʲuk] (одн.), [bɐi̯stʲrʲʊˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зневажл., лайл. позашлюбний син. ◆ За сим на бендюгах плететься Байстрюк Авентій попадич Котляревський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: bastard

Див. також

• Шаблон:синоніми:негідник

Джерела

• Словник УЛІФ: байстрюк