безбарвний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	безба́рвний	безба́рвна	безба́рвне	безба́рвні
Р.	безба́рвного	безба́рвної	безба́рвного	безба́рвних
Д.	безба́рвному	безба́рвній	безба́рвному	безба́рвним
З.	безба́рвного (іcт.) безба́рвний (неіст.)	безба́рвну	безба́рвне	безба́рвних (іст.) безба́рвні (неіст.)
О.	безба́рвним	безба́рвною	безба́рвним	безба́рвними
М.	безба́рвнім безба́рвному	безба́рвній	безба́рвнім безба́рвному	безба́рвних

без-ба́рв-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -барв-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [beˈzbɑrwnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв ◆ Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину М. М. Коцюбинський
2. перен. який не має яскраво виявлених рис; нічим не примітний; невиразний ◆ [Дон Ж у а н:] Живу, немов якась душа покутна, серед людей чужих або й ворожих, життям безбарвним Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безбарвний