безбарвний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	безба́рвний	безба́рвне	безба́рвна	безба́рвні
Р.	безба́рвного	безба́рвного	безба́рвної	безба́рвних
Д.	безба́рвному	безба́рвному	безба́рвній	безба́рвним
З. (іст./неіст.)	безба́рвного (іcт.) безба́рвний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	безба́рвне	безба́рвну	безба́рвних (іст.) безба́рвні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	безба́рвним	безба́рвним	безба́рвною	безба́рвними
М.	безба́рвнім безба́рвному	безба́рвнім безба́рвному	безба́рвній	безба́рвних

без-ба́рв-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -барв-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• • МФА: [beˈzbɑrwnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв ◆ Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину М. М. Коцюбинський
2. перен. який не має яскраво виявлених рис; нічим не примітний; невиразний ◆ [Дон Ж у а н:] Живу, немов якась душа покутна, серед людей чужих або й ворожих, життям безбарвним Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безбарвний