беззаперечний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | беззапере́чний | беззапере́чна | беззапере́чне | беззапере́чні |
Р. | беззапере́чного | беззапере́чної | беззапере́чного | беззапере́чних |
Д. | беззапере́чному | беззапере́чній | беззапере́чному | беззапере́чним |
З. | беззапере́чного (іcт.) беззапере́чний (неіст.) |
беззапере́чну | беззапере́чне | беззапере́чних (іст.) беззапере́чні (неіст.) |
О. | беззапере́чним | беззапере́чною | беззапере́чним | беззапере́чними |
М. | беззапере́чнім беззапере́чному |
беззапере́чній | беззапере́чнім беззапере́чному |
беззапере́чних |
без-за-пе-ре́ч-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Префікси: без-за-; корінь: -переч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- якого не можна заперечити; безспірний. [≈ 1] ◆ Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі Яновський
- який не допускає заперечень; категоричний. [≈ 2] ◆ — Брешеш! — сказав беззаперечним тоном баришник А. І. Шиян
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
якого не можна заперечити; безспірний | |
який не допускає заперечень; категоричний | |