Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	беззапере́чний	беззапере́чне	беззапере́чна	беззапере́чні
Р.	беззапере́чного	беззапере́чного	беззапере́чної	беззапере́чних
Д.	беззапере́чному	беззапере́чному	беззапере́чній	беззапере́чним
З. (^іст./_неіст.)	беззапере́чного (іcт.) беззапере́чний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	беззапере́чне	беззапере́чну	беззапере́чних (іст.) беззапере́чні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	беззапере́чним	беззапере́чним	беззапере́чною	беззапере́чними
М.	беззапере́чнім беззапере́чному	беззапере́чнім беззапере́чному	беззапере́чній	беззапере́чних

без-за-пе-ре́ч-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікси: без-за-; корінь: -переч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

якого не можна заперечити; безспірний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі Яновський
1. який не допускає заперечень; категоричний. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ — Брешеш! — сказав беззаперечним тоном баришник А. І. Шиян

Найтісніша спорідненість

Від ??

якого не можна заперечити; безспірний

який не допускає заперечень; категоричний