Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	безо́стий	безо́сте	безо́ста	безо́сті
Р.	безо́стого	безо́стого	безо́стої	безо́стих
Д.	безо́стому	безо́стому	безо́стій	безо́стим
З. (^іст./_неіст.)	безо́стого (іcт.) безо́стий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	безо́сте	безо́сту	безо́стих (іст.) безо́сті (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	безо́стим	безо́стим	безо́стою	безо́стими
М.	безо́стім безо́стому	безо́стім безо́стому	безо́стій	безо́стих

без-о́с-тий

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -ост-; закінчення: -ий.

який не має остей, остюків. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Твердий безостий колос [пшениці] б'є по руках, а стебло лізе під ноги М. М. Коцюбинський

Найтісніша спорідненість
іменники: остюк, остюкуватість прикметники: остюкуватий

Від ??

Список перекладів