Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	безру́кий	безру́ка	безру́ке	безру́кі
Р.	безру́кого	безру́кої	безру́кого	безру́ких
Д.	безру́кому	безру́кій	безру́кому	безру́ким
З.	безру́кого (іcт.) безру́кий (неіст.)	безру́ку	безру́ке	безру́ких (іст.) безру́кі (неіст.)
О.	безру́ким	безру́кою	безру́ким	безру́кими
М.	безру́кім безру́кому	безру́кій	безру́кім безру́кому	безру́ких

без-ру́-кий

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -рук-; закінчення: -ий.

який не має руки або рук, втратив руку (руки). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку Васильченко
1. у знач. ім. той, хто не має руки або рук. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Казав сліпий до глухого: «Слухай, як безрукий голого обдирає» Українське прислів'я

Найтісніша спорідненість
прізвища: Безру́кий топоніми: Безруки

Від ??

Список перекладів

Список перекладів