Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	безру́кий	безру́ке	безру́ка	безру́кі
Р.	безру́кого	безру́кого	безру́кої	безру́ких
Д.	безру́кому	безру́кому	безру́кій	безру́ким
З. (^іст./_неіст.)	безру́кого (іcт.) безру́кий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	безру́ке	безру́ку	безру́ких (іст.) безру́кі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	безру́ким	безру́ким	безру́кою	безру́кими
М.	безру́кім безру́кому	безру́кім безру́кому	безру́кій	безру́ких

без-ру́-кий

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -рук-; закінчення: -ий.

який не має руки або рук, втратив руку (руки). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку Васильченко
1. у знач. ім. той, хто не має руки або рук. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Казав сліпий до глухого: «Слухай, як безрукий голого обдирає» Українське прислів'я

Найтісніша спорідненість
прізвища: Безру́кий топоніми: Безруки

Від ??

Список перекладів

Список перекладів