благуватий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | благува́тий | благува́та | благува́те | благува́ті |
| Р. | благува́того | благува́тої | благува́того | благува́тих |
| Д. | благува́тому | благува́тій | благува́тому | благува́тим |
| З. | благува́того (іcт.) благува́тий (неіст.) |
благува́ту | благува́те | благува́тих (іст.) благува́ті (неіст.) |
| О. | благува́тим | благува́тою | благува́тим | благува́тими |
| М. | благува́тім благува́тому |
благува́тій | благува́тім благува́тому |
благува́тих |
бла-гу-ва́т-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -благ-; суфікс: -уват; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рідк. недоумкуватий, дурнуватий. ◆ Сміх її тепер був неприродний і тупий. Так сміються тільки хворі чи благуваті люди Смілянський
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |