Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	бре́зклий	бре́зкла	бре́зкле	бре́зклі
Р.	бре́зклого	бре́зклої	бре́зклого	бре́зклих
Д.	бре́зклому	бре́зклій	бре́зклому	бре́зклим
З.	бре́зклого (іcт.) бре́зклий (неіст.)	бре́зклу	бре́зкле	бре́зклих (іст.) бре́зклі (неіст.)
О.	бре́зклим	бре́зклою	бре́зклим	бре́зклими
М.	бре́зклім бре́зклому	бре́зклій	бре́зклім бре́зклому	бре́зклих

бре́зк-лий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -брезкл-; корінь: -ий-.

набряклий, опухлий (про тіло або обличчя). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Павлюк побачив брезкле обличчя з безкольоровою гострою борідкою
1. який має набрякле тіло або обличчя. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Він ледве встиг похмелитися і після безсонної ночі здавався брезклим і старим Тулуб

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів