Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	бі́глий	бі́гла	бі́гле	бі́глі
Р.	бі́глого	бі́глої	бі́глого	бі́глих
Д.	бі́глому	бі́глій	бі́глому	бі́глим
З.	бі́глого (іcт.) бі́глий (неіст.)	бі́глу	бі́гле	бі́глих (іст.) бі́глі (неіст.)
О.	бі́глим	бі́глою	бі́глим	бі́глими
М.	бі́глім бі́глому	бі́глій	бі́глім бі́глому	бі́глих

бі́г-лий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -біг-; суфікс: -л; закінчення: -ий.

заст. який утік від когось або від чогось. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ — Біглий хлоп ти, бидло, а не козак,— спалахнув архімандрит Тулуб
1. у знач. ім. утікач, утікачка. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Троянці з біглими змішались Котляревський ◆ – Ви передержанці! – заревів писар, – ви передержуєте біглих? Десяцькі! шукайте скрізь, …поки знайдеться Левко Г. Квітка-Основ'яненко

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів