Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	білоко́рий	білоко́ре	білоко́ра	білоко́рі
Р.	білоко́рого	білоко́рого	білоко́рої	білоко́рих
Д.	білоко́рому	білоко́рому	білоко́рій	білоко́рим
З. (^іст./_неіст.)	білоко́рого (іcт.) білоко́рий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	білоко́ре	білоко́ру	білоко́рих (іст.) білоко́рі (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	білоко́рим	білоко́рим	білоко́рою	білоко́рими
М.	білоко́рім білоко́рому	білоко́рім білоко́рому	білоко́рій	білоко́рих

бі-ло-ко́-рий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -біл-; інтерфікс: -о-; корінь: -кор-; закінчення: -ий.

який має білу кору, оболонку. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця І. С. Нечуй-Левицький
1. уживається як постійний епітет берези. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутався в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі М. Т. Рильський

Найтісніша спорідненість

Від ??

який має білу кору, оболонку

береза

Словник УЛІФ: білокорий
Білокорий // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
білокорий на Lingvo.ua