Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	біля́вий	біля́ва	біля́ве	біля́ві
Р.	біля́вого	біля́вої	біля́вого	біля́вих
Д.	біля́вому	біля́вій	біля́вому	біля́вим
З.	біля́вого (іcт.) біля́вий (неіст.)	біля́ву	біля́ве	біля́вих (іст.) біля́ві (неіст.)
О.	біля́вим	біля́вою	біля́вим	біля́вими
М.	біля́вім біля́вому	біля́вій	біля́вім біля́вому	біля́вих

бі-ля́-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -біл-; суфікс: -яв; закінчення: -ий.

який має світле волосся; біловолосий; протилежне чорнявий. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Проз браму йшов на службу молоденький урядовець, русявий, аж білявий І. С. Нечуй-Левицький
1. який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Мережку ти шиєш, тобі я читаю, А світ ласкаво лягає На стомлене личко біляве твоє Манжура

Найтісніша спорідненість

Від ??

який має світле волосся; біловолосий
Англійська_en: blondy ^(en)

який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий
Англійська_en: pale ^(en)