білявий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | біля́вий | біля́ва | біля́ве | біля́ві |
| Р. | біля́вого | біля́вої | біля́вого | біля́вих |
| Д. | біля́вому | біля́вій | біля́вому | біля́вим |
| З. | біля́вого (іcт.) біля́вий (неіст.) |
біля́ву | біля́ве | біля́вих (іст.) біля́ві (неіст.) |
| О. | біля́вим | біля́вою | біля́вим | біля́вими |
| М. | біля́вім біля́вому |
біля́вій | біля́вім біля́вому |
біля́вих |
бі-ля́-вий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -біл-; суфікс: -яв; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який має світле волосся; біловолосий; протилежне чорнявий. ◆ Проз браму йшов на службу молоденький урядовець, русявий, аж білявий І. С. Нечуй-Левицький
- який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий. ◆ Мережку ти шиєш, тобі я читаю, А світ ласкаво лягає На стомлене личко біляве твоє Манжура
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| який має світле волосся; біловолосий | |
| |
| який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий | |
| |