Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	біля́вий	біля́ве	біля́ва	біля́ві
Р.	біля́вого	біля́вого	біля́вої	біля́вих
Д.	біля́вому	біля́вому	біля́вій	біля́вим
З. (^іст./_неіст.)	біля́вого (іcт.) біля́вий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	біля́ве	біля́ву	біля́вих (іст.) біля́ві (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	біля́вим	біля́вим	біля́вою	біля́вими
М.	біля́вім біля́вому	біля́вім біля́вому	біля́вій	біля́вих

бі-ля́-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -біл-; суфікс: -яв; закінчення: -ий.

який має світле волосся; біловолосий; протилежне чорнявий. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Проз браму йшов на службу молоденький урядовець, русявий, аж білявий І. С. Нечуй-Левицький
1. який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Мережку ти шиєш, тобі я читаю, А світ ласкаво лягає На стомлене личко біляве твоє Манжура

Найтісніша спорідненість

Від ??

який має світле волосся; біловолосий
Англійська_en: blondy ^(en)

який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий
Англійська_en: pale ^(en)