біснуватий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | біснува́тий | біснува́та | біснува́те | біснува́ті |
| Р. | біснува́того | біснува́тої | біснува́того | біснува́тих |
| Д. | біснува́тому | біснува́тій | біснува́тому | біснува́тим |
| З. | біснува́того (іcт.) біснува́тий (неіст.) |
біснува́ту | біснува́те | біснува́тих (іст.) біснува́ті (неіст.) |
| О. | біснува́тим | біснува́тою | біснува́тим | біснува́тими |
| М. | біснува́тім біснува́тому |
біснува́тій | біснува́тім біснува́тому |
біснува́тих |
біс-ну-ва́т-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -біс-; суфікси: -н-уват-; закінчення: -ий
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. психічнохворий, божевільний ◆ [Р і ч а р д, бере від Деві молота і замахує ним):] Гей, одступіться! …здіймається лемент: «Він біснуватий!» Леся Українка
- у знач. ім. про божевільну людину ◆ Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити — підпалили хату Українське прислів'я
- розм. лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий ◆ Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан Котляревський
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменшено-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |