Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	вальцюва́тий	вальцюва́та	вальцюва́те	вальцюва́ті
Р.	вальцюва́того	вальцюва́тої	вальцюва́того	вальцюва́тих
Д.	вальцюва́тому	вальцюва́тій	вальцюва́тому	вальцюва́тим
З.	вальцюва́того (іcт.) вальцюва́тий (неіст.)	вальцюва́ту	вальцюва́те	вальцюва́тих (іст.) вальцюва́ті (неіст.)
О.	вальцюва́тим	вальцюва́тою	вальцюва́тим	вальцюва́тими
М.	вальцюва́тім вальцюва́тому	вальцюва́тій	вальцюва́тім вальцюва́тому	вальцюва́тих

валь-цю-ва́-тий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -вальц-; суфікс: -юват; закінчення: -ий.

циліндричний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

вальцюватий