ввірчений

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	вві́рчений	вві́рчене	вві́рчена	вві́рчені
Р.	вві́рченого	вві́рченого	вві́рченої	вві́рчених
Д.	вві́рченому	вві́рченому	вві́рченій	вві́рченим
З. (іст./неіст.)	вві́рченого вві́рчений	вві́рчене	вві́рчену	вві́рчених вві́рчені
О.	вві́рченим	вві́рченим	вві́рченою	вві́рченими
М.	вві́рченому вві́рченім	вві́рченому вві́рченім	вві́рченій	вві́рчених

вві́р-че-ний

Пасивний дієприкметник.

Префікс: в-; корінь: -вірч-; суфікс: -ен; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА : [ˈʋʲːirt͡ʃenei̯] (одн.), [ˈʋʲːirt͡ʃen] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дієприкм. минулого часу, пасивного стану до ввертіти . ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

{{переклад|

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: ввірчений