Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	ди́ктумний	ди́ктумне	ди́ктумна	ди́ктумні
Р.	ди́ктумного	ди́ктумного	ди́ктумної	ди́ктумних
Д.	ди́ктумному	ди́ктумному	ди́ктумній	ди́ктумним
З. (^іст./_неіст.)	ди́ктумного (іcт.) ди́ктумний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	ди́ктумне	ди́ктумну	ди́ктумних (іст.) ди́ктумні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	ди́ктумним	ди́ктумним	ди́ктумною	ди́ктумними
М.	ди́ктумнім ди́ктумному	ди́ктумнім ди́ктумному	ди́ктумній	ди́ктумних

ди́к-тум-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -диктум-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

лінгв. що стосується диктуму, зв’язаний з ним. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: диктумный ^(ru)

диктумний