Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	зда́тний	зда́тне	зда́тна	зда́тні
Р.	зда́тного	зда́тного	зда́тної	зда́тних
Д.	зда́тному	зда́тному	зда́тній	зда́тним
З. (^іст./_неіст.)	зда́тного (іcт.) зда́тний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	зда́тне	зда́тну	зда́тних (іст.) зда́тні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	зда́тним	зда́тним	зда́тною	зда́тними
М.	зда́тнім зда́тному	зда́тнім зда́тному	зда́тній	зда́тних

здат-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: з-; корінь: -дат-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

на що, до чого і з інфін. який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
для кого і до чого, придатний для кого-, до чого-небудь, на щось, годящий. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
який має здібності; обдарований. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином

придатний для кого-, до чого-небудь, на щось, годящий

який має здібності; обдарований

Словник УЛІФ: здатний
Здатний // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.