ковкий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | ко́вкий | ко́вка | ко́вке | ко́вкі |
Р. | ко́вкого | ко́вкої | ко́вкого | ко́вких |
Д. | ко́вкому | ко́вкій | ко́вкому | ко́вким |
З. | ко́вкого (іcт.) ко́вкий (неіст.) |
ко́вку | ко́вке | ко́вких (іст.) ко́вкі (неіст.) |
О. | ко́вким | ко́вкою | ко́вким | ко́вкими |
М. | ко́вкім ко́вкому |
ко́вкій | ко́вкім ко́вкому |
ко́вких |
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який піддається куванню ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники: кування
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |