Українська
[ред.]

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	когніти́вний	когніти́вна	когніти́вне	когніти́вні
Р.	когніти́вного	когніти́вної	когніти́вного	когніти́вних
Д.	когніти́вному	когніти́вній	когніти́вному	когніти́вним
З.	когніти́вного (іcт.) когніти́вний (неіст.)	когніти́вну	когніти́вне	когніти́вних (іст.) когніти́вні (неіст.)
О.	когніти́вним	когніти́вною	когніти́вним	когніти́вними
М.	когніти́внім когніти́вному	когніти́вній	когніти́внім когніти́вному	когніти́вних

ког-ні-ти́в-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -когнітив-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

що відноситься до пізнання, до функцій свідомості, які забезпечують формування понять, оперування ними і отримання знань із висновків. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: когнітивність, когнітолог

Від лат. cognitio сприйняття, пізнання

Список перекладів
Російська_ru: когнитивный ^(ru)

Українська[ред.]