Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	когніти́вний	когніти́вне	когніти́вна	когніти́вні
Р.	когніти́вного	когніти́вного	когніти́вної	когніти́вних
Д.	когніти́вному	когніти́вному	когніти́вній	когніти́вним
З. (^іст./_неіст.)	когніти́вного (іcт.) когніти́вний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	когніти́вне	когніти́вну	когніти́вних (іст.) когніти́вні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	когніти́вним	когніти́вним	когніти́вною	когніти́вними
М.	когніти́внім когніти́вному	когніти́внім когніти́вному	когніти́вній	когніти́вних

ког-ні-ти́в-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -когнітив-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

що відноситься до пізнання, до функцій свідомості, які забезпечують формування понять, оперування ними і отримання знань із висновків. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: когнітивність, когнітолог

Від лат. cognitio сприйняття, пізнання

Список перекладів
Російська_ru: когнитивный ^(ru)