кріпкий
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | кріпки́й | кріпка́ | кріпке́ | кріпкі́ |
| Р. | кріпко́го | кріпко́ї | кріпко́го | кріпки́х |
| Д. | кріпко́му | кріпкі́й | кріпко́му | кріпки́м |
| З. | кріпко́го кріпкий |
кріпку́ | кріпке́ | кріпки́х кріпкі́ |
| О. | кріпки́м | кріпко́ю | кріпки́м | кріпки́ми |
| М. | кріпко́му кріпкі́м |
кріпкі́й | кріпкі́м кріпко́му |
кріпки́х |
кріпкий (не зазначено розбиття на склади)
Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.
Корінь: -кріп-; суфікс: -к; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [krʲiˈpkɪi̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- розм., рідк. те ж саме, що міцний. ◆ Лід кріпкий, хоч гармати коти. Народна приказка ◆ А зима вже морозами кріпкими укріпила. Марко Вовчок, «Не до пари», 1861 р. ◆ Свіжий, кріпкий вітерець, що потягав від тих далеких верхів, доносив до слуху пішоходів легесенький бренькіт дзвінків. Іван Франко, «Ґава і Вовкун», 1890 р. ◆ Люди наші кріпкі і високі, як дуби. Юрій Яновський, «Школяр», 1942 р.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від праслов'янської форми *krěpъ-, від котрої також виникли ст.-слов. крѣпъ, крѣпъкъ (грец. στερεός, ἰσχυρός), рос. крепкий, укр. кріпкий, болг. кре́пък, сербохорв. кре̏пак, словенське krẹ́pǝk, чеське křepký, словацьке krepký, польське krzepki; сюди ж крепь ж., крепость (в знач. «укрепление»), можл., калька нов.-в.-нем. Festung — то же, сер.-лат. firmitās «укріплене місце». Можл. давня основа на -u. Спорідн. д.-ісл. hrǽfа «переносити, терпіти», кімрське сrаff «сильний». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |