кульмський

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	ку́льмський	ку́льмське	ку́льмська	ку́льмські
Р.	ку́льмського	ку́льмського	ку́льмської	ку́льмських
Д.	ку́льмському	ку́льмському	ку́льмській	ку́льмським
З. (іст./неіст.)	ку́льмського (іcт.) ку́льмський (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	ку́льмське	ку́льмську	ку́льмських (іст.) ку́льмські (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	ку́льмським	ку́льмським	ку́льмською	ку́льмськими
М.	ку́льмськім ку́льмському	ку́льмськім ку́льмському	ку́льмській	ку́льмських

ку́льм-ський

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -кульм-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. істор. ◆ Запрошені німецькі колоністи отримували так зване німецьке право. Сформоване на межі XII — XIII ст. Магдебурзьке міське право в українських містах дістало перевагу над іншими різновидами німецького права (кульмським, або хелмінським, та шредським).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• кульмське право — різновид німецького права

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Міста та міська обрядовість//Історія української культури. Том 2 (Українська культура XIII — першої половини XVII століть)