культура мовлення

Українська

Тип та синтаксичні ознаки

куль-ту́-ра мо́в-лен-ня

Стійка словосполука (термін).

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. лінгв. володіння літературними нормами на всіх мовних рівнях, в усній та писемній формах мовлення, вміння користуватися мовностилістичними засобами і прийомами відповідно до умов і цілей спілкування. ◆ немає прикладів застосування.

Гіпоніми

1. правильність мовлення (дотримання у конкретну історичну епоху діючих правил, за допомогою яких створені норми),
2. точність мовлення (відповідність вживаних слів їх мовним значенням),
3. логічність мовлення (володіння прийомами розумової діяльності, знання законів логіки),
4. змістовність мовлення (вміння продумувати тему й основну думку висловлювання, розкривати тему повністю),
5. послідовність мовлення (вміння говорити зв’язно, логічно, не перестрибувати з одного на інше),
6. доречність мовлення (вибір мовних засобів відповідно до змісту та характеру повідомлення),
7. виразність мовлення (добір мовних засобів, які викликають діяльність уяви),
8. образність мовлення (вміння добирати висловлювання для емоційного впливу на слухачів),
9. чистота мовлення (використання тільки літературних мовних засобів),
10. багатство мовлення (вираження думки, певного граматичного значення різними способами і засобами) та інші.
11. нормативність мовлення > мовна норма. Нормативність мови виявляється на рівні орфоепії, акцентуації, лексики, морфології, синтаксису, орфографії, пунктуації, словотвору, стилістики
12. живомовний етикет (розроблені правила мовної поведінки, систему живомовних формул спілкування)

Переклад

Список перекладів

Джерела

Брус М. П. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2004. — 230 с.