Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	те́рмін	те́рміни	те́рміни
Р.	те́рміну	те́рмінів	те́рмінів
Д.	те́рміну те́рмінові	те́рмінам	—
З.	те́рмін	те́рміни	те́рміни
Ор.	те́рміном	те́рмінами	—
М.	те́рміні	те́рмінах	—
Кл.	те́рміне*	те́рміни*	—

те́р-мін

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -термін-.

Вимова

- МФА: [ˈtɛrmʲin]
прослухати вимову

УФ: [те́рм'ін]

Семантичні властивості

Значення

I. -у

Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. ◆ Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначаю два місяці. М. М. Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ [Р о м о д а н:] Я теж вважаю, що нараду треба відкласти… [Д р е м л ю г а:] На який термін? Олександр Корнійчук, «Драматичні твори в двох томах, т. II», 1955 р. ◆ Термін служби відпаяної [рентгенівської] трубки в нормальних умовах експлуатації становить близько тисячі годин. Г. П. Кушта, «Рентгенографія металів», 1959 р.
Призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь. ◆ Пропустив я термін держання іспитів… Тепер мені доведеться… починати всі предмети з початку. Володимир Самійленко, «Твори в двох томах, т. II», 1958 р. ◆ — Мені здається, що ви собі вже занадто дозволяєте. Термін мого вінчання вирішуватиму я. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р.

II. -а

Слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. ◆ Русин умер. Причини були дуже глибокі і висловлені [лікарями] дуже вченими термінами. І. Я. Франко, «Твори в двадцяти томах, т. II», 1950 р. ◆ У нас якось майже вийшов з ужитку термін словесність. Тим часом це дуже місткий і дуже точний термін. Іноді його нічим і не заміниш. От, наприклад, заголовок відомої праці Потебні: «Из записок по теории словесности». Як його перекладеш? М. Т. Рильський, «Твори в десяти томах, т. IX», 1962 р. ◆ Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано. Володимир Гжицький, «Чорне озеро», 1961 р.
розм. Будь-яке слово, будь-який вислів. ◆ От не люблю сього терміну [терміна «бабська пакость»], але тут ніякий інший не підходить. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. V», 1956 р. ◆ — Ви невихований. — Давайте не будемо вживати таких термінів. Вони мені нічого не говорять. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1958 р. // Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху. ◆ Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хляпавки» (чудовий буковинський термін для дощу). Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. V», 1956 р. ◆ Пізніше спав обов'язок на нього // Корову пасти. Це не проста річ! // Хто знає термін «згедзкалась корова», // Хто чув страшні слова — «зайшла у шкоду»,… // Хто розуміє речі ці складні, // Той, пригадає свій дитячий вік // Не завжди ідилічними словами. М. Т. Рильський, «Твори в десяти томах, т. II», 1960 р.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

I.

Річний (місячний і т. ін.) термін — відтинок часу, що дорівнює року (місяцеві, тощо). ◆ Павлик тільки-но відсидів тримісячний термін за першу книгу «Громадського друга». Петро Колесник, «Терен на шляху», 1959 р.
На вказаний (певний і т. ін.) термін — у призначений, домовлений час; до визначеного, домовленого моменту. ◆ Дякую за запросини взяти уділ [участь] в ювілейному числі «Свободи». На вказаний термін постараюся вислати, що зможу. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. III», 1956 р. ◆ Я вже понаписувала листи і мене ждуть і в Чернівцях і у Львові на певний термін. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. V», 1956 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: термінал, терміналь, термінатор, термінізм, терміновість, термінування прикметники: термінальний, термінативний, терміновий дієслова: термінувати

Етимологія

I. Шаблон:етимологія:термін¹

II. Шаблон:етимологія:термін²

Запозичення зі середньолатинської мови; слат. terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа». — Акуленко 135—136; Вујаклија 945;

Переклад

Список перекладів
Російська_ru: I срок ^(ru) чол. од. II термин ^(ru) чол. од.

Джерела