орфографія
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | орфогра́фія | — |
| Р. | орфогра́фії | — |
| Д. | орфогра́фії | — |
| З. | орфогра́фію | — |
| Ор. | орфогра́фією | — |
| М. | орфогра́фії | — |
| Кл. | орфогра́фіє* | — |
ор-фо-гра́-фі-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -орфограф-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови; правопис ◆ Учні писали деякі слова так, як вимовляли у Ковалівці, порушуючи правила орфографії. В. Кучер
- написання слів відповідно до таких правил ◆ І мова, і орфографія грамот [до 1450 р.] ще досить строкаті, неусталені. «Пит. походж. укр. мови»
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від гр. ορθογραφία — правопис
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: орфографія
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво "Перун", 2005.