орфоепія
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | орфое́пія | — |
| Р. | орфое́пії | — |
| Д. | орфое́пії | — |
| З. | орфое́пію | — |
| Ор. | орфое́пією | — |
| М. | орфое́пії | — |
| Кл. | орфое́піє* | — |
ор-фо-е́-пі-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -орфоеп-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: [ɔrfɔˈɛpʲijɐ]
прослухати вимову?, файл- МФА: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову [≈ 1][▲ 1]
- система загальноприйнятих правил літературної вимови будь-якої мови [≈ 2]
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ мовознавство, лінвістика
- ↑ ?
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від гр. ορθος — правильний і επος — мова, мовлення
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: орфоепія
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.