лексика

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. ле́ксика ле́ксики
Р. ле́ксики ле́ксик
Д. ле́ксиці ле́ксикам
З. ле́ксику ле́ксики
Ор. ле́ксикою ле́ксиками
М. ле́ксиці ле́ксиках
Кл. ле́ксико* ле́ксики*

ле́к-си-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, відмінювання 3*a.

Корінь: -лекс-; суфікс: -ик-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Сукупність слів певної мови, її окремих сфер або діалектів. ◆ Лексика (а також фразеологія) — це той головний і необхідний матеріал, яким ми користуємося [у] своїй писаній і усній мові. , «Курс сучасної української літературної мови, I», 1951 р. ◆ Назви горщиків, вживані гончарами с. Комишня, відрізняються від назв, що існують у лексиці опішнянських гончарів. , «Полтавсько-київський діалект..», 1954 р. // Словниковий склад твору чи творів якого-небудь письменника. ◆ Наукова і публіцистична лексика «Вершників» звучить в устах більшовиків, тих людей, що «роблять революцію». , «Мова і стиль «Вершників»», 1955 р.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Запозичено з грецької мови — в давньоруську через церковнослов'янську, пізніше в українську мову через російську і, далі, німецьку або французьку (нім. Lexikon, франц. lexique «лексика); гр. λεξικόν «словник» є похідним від Λέξις «слово», пов'язаного з λέγω «збираю; рахую; говорю, розповідаю», спорідненим з лат. lego «збираю, читаю, виголошую», алб. mb-ledh «збираю»; іє. *leḡ- «збирати». — СІС 389; Фасмер II 478; Kopaliński 565; Holub—Lyer 286; БЕР III 353; Frisk II 94—96; Boisacq 563; Walde—Hofm. I 780.Пор. логіка.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]