любить

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Російська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

лю-бить

Дієслово, друга дієвідміна, недоконаного виду (тип дієвідміни 4c за класифікацією А. А. Залізняка)

  теп. мин. майб. наказ.
Я люблю́ люби́л
люби́ла
Ты лю́бишь люби́л
люби́ла
люби́
Он
Она
Оно
лю́бит люби́л
люби́ла
люби́ло
Мы лю́бим люби́ли
Вы лю́бите люби́ли люби́те
Они лю́бят люби́ли
Дієприкм. теп. ч. любя́щий
Дієприкм. мин. ч. люби́вший
Дієприсл. теп. ч. любя́
Дієприсл. мин. ч. люби́в, люби́вши

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. кохати, любити [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Я вас любил. Любовь ещё, быть может, в моей душе угасла не совсем... — А.С.Пушкин
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Джерела[ред.]