дієприкметник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. дієприкме́тник дієприкме́тники
Р. дієприкме́тника дієприкме́тників
Д. дієприкме́тнику
дієприкме́тникові
дієприкме́тникам
З. дієприкме́тник дієприкме́тники
Ор. дієприкме́тником дієприкме́тниками
М. на/в дієприкме́тнику на/в дієприкме́тниках
Кл. дієприкме́тнику* дієприкме́тники*

ді-є-прик-ме́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дієприкметник-.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. лінгв. іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована, і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття