Українська

відмінок	однина	множина
Н.	дієприкме́тник	дієприкме́тники
Р.	дієприкме́тника	дієприкме́тників
Д.	дієприкме́тнику дієприкме́тникові	дієприкме́тникам
З.	дієприкме́тник	дієприкме́тники
Ор.	дієприкме́тником	дієприкме́тниками
М.	на/в дієприкме́тнику	на/в дієприкме́тниках
Кл.	дієприкме́тнику*	дієприкме́тники*

ді-є-прик-ме́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дієприкметник-.

лінгв. іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована, і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
прикметники: дієприкметниковий

Від ??

Список перекладів
Іспанська_es: participio чол. Італійська_it: participio чол. Англійська_en: participle ^(en) Португальська_pt: particípio чол. Російська_ru: причастие сер.

У Вікіпедії є стаття

Дієприкметник