Перейти до вмісту

любити

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я *люблю́ люби́в
люби́ла
лю́битиму  —
Ти лю́биш люби́в
люби́ла
лю́битимеш люби́
Він
Вона
Воно
лю́бить люби́в
люби́ла
люби́ло
лю́битиме  —
Ми лю́бим (лю́бимо) люби́ли лю́битимем(о) любі́м(о)
Ви лю́бите люби́ли любі́ть
Вони лю́блять люби́ли лю́битимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. люблячи́
Дієприсл. мин. ч. люби́вши
Безособова форма

любити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c. Творення форми настоящего времени 1. особи однини утруднене.

Корінь: -люб-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. відчувати глибоку прихильність до кого-небудь, чого-небудь. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами! В. М. Сосюра, «Любіть Україну»

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ?

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]