любити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	*люблю́	люби́в люби́ла	лю́битиму	—
Ти	лю́биш	люби́в люби́ла	лю́битимеш	люби́
Він Вона Воно	лю́бить	люби́в люби́ла люби́ло	лю́битиме	—
Ми	лю́бим (лю́бимо)	люби́ли	лю́битимем(о)	любі́м(о)
Ви	лю́бите	люби́ли		любі́ть
Вони	лю́блять	люби́ли	лю́битимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	люблячи́
Дієприсл. мин. ч.	люби́вши
Безособова форма	—

любити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c. Творення форми настоящего времени 1. особи однини утруднене.

Корінь: -люб-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [lʲʊˈbɪtɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. відчувати глибоку прихильність до кого-небудь, чого-небудь. ◆ Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами! В. М. Сосюра, «Любіть Україну»

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: любов

Етимологія

Від ?

Переклад

Список перекладів
Іспанськаes: amar (es) Італійськаit: amare (it) Англійськаen: love (en) Німецькаde: lieben (de) Російськаru: любить (ru) Французькаfr: aimer (fr)