Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	*люблю́	люби́в люби́ла	лю́битиму	—
Ти	лю́биш	люби́в люби́ла	лю́битимеш	люби́
Він Вона Воно	лю́бить	люби́в люби́ла люби́ло	лю́битиме	—
Ми	лю́бим (лю́бимо)	люби́ли	лю́битимем(о)	любі́м(о)
Ви	лю́бите	люби́ли		любі́ть
Вони	лю́блять	люби́ли	лю́битимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	люблячи́
Дієприсл. мин. ч.	люби́вши
Безособова форма	—

любити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c. Творення форми настоящего времени 1. особи однини утруднене.

Корінь: -люб-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

відчувати глибоку прихильність до кого-небудь, чого-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами! В. М. Сосюра, «Любіть Україну»

Найтісніша спорідненість
іменники: любов

Від ?

Список перекладів
Іспанська_es: amar ^(es) Італійська_it: amare ^(it) Англійська_en: love ^(en) Німецька_de: lieben ^(de) Російська_ru: любить ^(ru) Французька_fr: aimer ^(fr)