моторошно
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]мо́-то-рош-но
Прислівник, означальний, якісний; незмінний.
Корінь: -мотор-; суфікс: -ош; закінчення: -о.
Вимова
[ред.]- МФА: ['motoroʃno]
прослухати вимову?, файл- УФ: [мóторошно]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- прислівник до моторошний ◆ І моторошно в темноті буран завив, як та сирена... «Павло Тичина, II, 1957, 152» ◆ В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні. «Михайло Стельмах, I, 1962, 636»
- у знач.присудк. сл. про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно ◆ [Михайло:] Жінко! Мені щось моторошно. Чи пити, чи не пити? «Іван Котляревський, II, 1953, 60» ◆ [Анна:] Моторошно… Усе мені здається, що ось-ось якесь нещастя… «Іван Франко, IX, 1962, 111» ◆ Тяжко було мені й моторошно самому в полі. «Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 153» ◆ Дівчині стало лячно, моторошно, вона ладна була залишити помешкання. «М. Олійник»
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Похідне від укр. моторошний, далі від укр. моторочний, від псл. *motorъčьnъjь.
Переклад
[ред.]| присл. | |
| присудк. сл. | |