Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	на́глий	на́гла	на́гле	на́глі
Р.	на́глого	на́глої	на́глого	на́глих
Д.	на́глому	на́глій	на́глому	на́глим
З.	на́глого (іcт.) на́глий (неіст.)	на́глу	на́гле	на́глих (іст.) на́глі (неіст.)
О.	на́глим	на́глою	на́глим	на́глими
М.	на́глім на́глому	на́глій	на́глім на́глому	на́глих

на́г-лий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -нагл-; закінчення: -ий.

який наступає чи відбувається раптово, несподівано, непередбачено. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Садівник і Мала нка стояли хвилю мов остовпілі, не розуміючи, що мас значити сей наглий викрик. І. Я. Франко
розм. який відбувається надто швидко, несподівано і напружено. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів. Зінаїда Тулуб, Людолови
діал. невідкладний, негайний; терміновий. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Поясненням таким розчарував я вас, ласкавий мій читачу, Тож пояснити все потребу наглу бачу. М. Т. Рильський

Найтісніша спорідненість
прислівники: нагло

Від ??

який наступає чи відбувається раптово, несподівано, непередбачено

який відбувається надто швидко, несподівано і напружено

невідкладний, негайний; терміновий
Польська_pl: nagły ^(pl)