народоправний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина			множина
	чол. р.	сер. р.	жін. р.
Н.	народопра́вний	народопра́вне	народопра́вна	народопра́вні
Р.	народопра́вного	народопра́вного	народопра́вної	народопра́вних
Д.	народопра́вному	народопра́вному	народопра́вній	народопра́вним
З. (іст./неіст.)	народопра́вного (іcт.) народопра́вний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	народопра́вне	народопра́вну	народопра́вних (іст.) народопра́вні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	народопра́вним	народопра́вним	народопра́вною	народопра́вними
М.	народопра́внім народопра́вному	народопра́внім народопра́вному	народопра́вній	народопра́вних

на-ро-до-пра́в-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -народ-; інтерфікс: -о-; корінь: -прав-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. юр., правозн. що стосується народу як суб’єкта права, зв’язаний з ним. ◆ з цього погляду також наше національне відродження в 19 віці, що подібно як в чехів відбувалося під знаком народоправних ідей, не могло не залишити помітного сліду у психологічному наставленні нашого народу. Джерело — Українські вісті, №53 (205), рік IV, 30.06.1948.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: народоправство

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів