Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	ознайо́млений	ознайо́млене	ознайо́млена	ознайо́млені
Р.	ознайо́мленого	ознайо́мленого	ознайо́мленої	ознайо́млених
Д.	ознайо́мленому	ознайо́мленому	ознайо́мленій	ознайо́мленим
З. (^іст./_неіст.)	ознайо́мленого ознайо́млений	ознайо́млене	ознайо́млену	ознайо́млених ознайо́млені
О.	ознайо́мленим	ознайо́мленим	ознайо́мленою	ознайо́мленими
М.	ознайо́мленому ознайо́мленім	ознайо́мленому ознайо́мленім	ознайо́мленій	ознайо́млених

о-зна-йо́м-ле-ний

Пасивний дієприкметник.

Префікс: о-; корінь: -знайом-; суфікси: -л -ен; закінчення: -ий.

дієприкм. минулого часу, пасивного стану до ознайомити . ‖ ознайомлено, безос. присудк. сл.^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Словник УЛІФ: ознайомлений
Ознайомлений // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.