Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	пересувни́й	пересувне́	пересувна́	пересувні́
Р.	пересувно́го	пересувно́го	пересувно́ї	пересувни́х
Д.	пересувно́му	пересувно́му	пересувні́й	пересувни́м
З. (^іст./_неіст.)	пересувно́го пересувний {{{з (чол, неіст)}}}	пересувне́	пересувну́	пересувни́х пересувні́ {{{з (мн, неіст)}}}
О.	пересувни́м	пересувни́м	пересувно́ю	пересувни́ми
М.	пересувно́му пересувні́м	пересувні́м пересувно́му	пересувні́й	пересувни́х

пе-ре-сув-ни́й

Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.

Префікс: пере-; корінь: -сув-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

якого можна пересувати, переміщувати з одного місця на інше. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
який переїжджає, переходить з місця на місце для проведення своєї роботи. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Пересувний театр. ◆ Пересувна бібліотека. ◆ Пересувна́ електроста́нція — теплова або атомна електростанція, що її устаткування розміщене на транспортних засобах.
здатний сунутися, переміщуючись на інше місце. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

якого можна пересувати, переміщувати з одного місця на інше

який переїжджає, переходить з місця на місце для проведення своєї роботи

здатний сунутися, переміщуючись на інше місце

Словник УЛІФ: пересувний
Пересувний // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.