позитивний
Українська[ред.]
позитивний I[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | позити́вний | позити́вна | позити́вне | позити́вні |
| Р. | позити́вного | позити́вної | позити́вного | позити́вних |
| Д. | позити́вному | позити́вній | позити́вному | позити́вним |
| З. | позити́вного (іcт.) позити́вний (неіст.) |
позити́вну | позити́вне | позити́вних (іст.) позити́вні (неіст.) |
| О. | позити́вним | позити́вною | позити́вним | позити́вними |
| М. | позити́внім позити́вному |
позити́вній | позити́внім позити́вному |
позити́вних |
по-зи-ти́в-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -позитив-; суфікс: -н-; закінчення: -ий
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який виражає, містить у собі згоду, стверджує що-небудь; ствердливий ◆ Позитивна відповідь. ◆ Позитивне рішення.
- який підтверджує наявність сподіваного, передбачуваного, відповідає очікуваному ◆ Позитивний результат.
- який заслуговує схвалення; який дає бажані, потрібні результати ◆ Се був, очевидно, чоловік, який знав, що і пощо робить, а чуючи за собою… позитивну працю, глядить кождому сміло в очі. Іван Франко, «IV», 1950 р. ◆ Нічого мудрішого, тоншого ми не можемо придумати, як силою позитивного прикладу виховувати наше суспільство, вчителями котрого нас [митців] держава покликала бути! Олександр Довженко, «III», 1960 р. ◆ Васькові і його товаришам властиві не тільки позитивні, але й негативні вчинки, як воно й буває в житті дітвори. Олесь Донченко, «VI», 1957 р.
- який виражає, містить у собі схвалення; схвальний ◆ Його роботі навіть вибагливий Іван Антонович дав позитивну оцінку. Олесь Гончар, «III», 1959 р. ◆ Відгуки читача на [мою] книгу «Вони не пройшли» — в основному позитивні. Юрій Смолич, «Розм. з чит.», 1953 р.
- який має високі моральні якості, властивості; вчинки, діяльність якого викликають схвалення (про людину) ◆ Однією з головних особливостей позитивного героя радянської літератури є його активність, наступальний характер його дій. Шамота, «Талант і народ», 1958 р.
- діловий, практичний, статечний ◆ Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома… Одним словом, був се чоловік наскрізь «позитивний» і реальний. Іван Франко, «II», 1950 р.
- заст. який ґрунтується на досвіді, фактах ◆ Усе наше знання — релятивне тим, що абсолютна правда самою природою речі закрита перед нами. Люди позитивного знання чують се найліпше і завсіди мовлять: ось тут і тут ми стоїмо на твердому ґрунті правди, наскілько [наскільки] вона взагалі доступна нашому пізнаванню. Іван Франко, «III», 1950 р.
- рідк. реальний, матеріальний; протилежне уявний ◆ От з відьомської оселі Знов ми сходимо в долину: Ми ступаємо ногами Знов на позитивний ґрунт. Леся Українка, «IV», 1954 р.
- належний до того виду електрики, що її елементарними частинками є протони, позитрони і т. ін. ◆ Ядро будь-якого елемента несе позитивний заряд.. Навколо рухаються електрони, від'ємний заряд яких ніби врівноважує позитивний заряд ядра. , «Наука і життя, 12», 1956 р. ◆ За позитивний заряд приймається заряд, який з’являється при електризації скляної палички тертям об шовк. , «Курс фізики, III», 1956 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: позитивний
- Словник УЛІФ: позитивний
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 814.
позитивний II[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | позити́вний | позити́вна | позити́вне | позити́вні |
| Р. | позити́вного | позити́вної | позити́вного | позити́вних |
| Д. | позити́вному | позити́вній | позити́вному | позити́вним |
| З. | позити́вного (іcт.) позити́вний (неіст.) |
позити́вну | позити́вне | позити́вних (іст.) позити́вні (неіст.) |
| О. | позити́вним | позити́вною | позити́вним | позити́вними |
| М. | позити́внім позити́вному |
позити́вній | позити́внім позити́вному |
позити́вних |
по-зи-ти́в-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -позитив-; суфікс: -н-; закінчення: -ий
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- що стосується позитив, зв’язаний з ним ◆ Щоб створити цей документальний фільм [«Як це було»].., вони переглянули понад 40 тисяч метрів позитивної плівки. , «Українське радянське кіномистецтво, I», 1959 р. ◆ Скрізь, куди не глянеш, — вилискує плівка. Вона сушиться на барабанах — негативна й позитивна. Юрій Яновський, «II», 1958 р.
- який служить для одержання позитивів ◆ Фотоматеріали поділяються на негативні і позитивні…; на позитивних фотоматеріалах… друкують з негативів позитиви. , «Довідник фотолюбителя», 1959 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |