позитивний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

позитивний I[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. позити́вний позити́вна позити́вне позити́вні
Р. позити́вного позити́вної позити́вного позити́вних
Д. позити́вному позити́вній позити́вному позити́вним
З. позити́вного (іcт.)
позити́вний (неіст.)
позити́вну позити́вне позити́вних (іст.)
позити́вні (неіст.)
О. позити́вним позити́вною позити́вним позити́вними
М. позити́внім
позити́вному
позити́вній позити́внім
позити́вному
позити́вних

по-зи-ти́в-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -позитив-; суфікс: -н-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який виражає, містить у собі згоду, стверджує що-небудь; ствердливий ◆ Позитивна відповідь. ◆ Позитивне рішення.
  2. який підтверджує наявність сподіваного, передбачуваного, відповідає очікуваному ◆ Позитивний результат.
  3. який заслуговує схвалення; який дає бажані, потрібні результати ◆ Се був, очевидно, чоловік, який знав, що і пощо робить, а чуючи за собою… позитивну працю, глядить кождому сміло в очі. Іван Франко, «IV», 1950 р. ◆ Нічого мудрішого, тоншого ми не можемо придумати, як силою позитивного прикладу виховувати наше суспільство, вчителями котрого нас [митців] держава покликала бути! Олександр Довженко, «III», 1960 р. ◆ Васькові і його товаришам властиві не тільки позитивні, але й негативні вчинки, як воно й буває в житті дітвори. Олесь Донченко, «VI», 1957 р.
  4. який виражає, містить у собі схвалення; схвальний ◆ Його роботі навіть вибагливий Іван Антонович дав позитивну оцінку. Олесь Гончар, «III», 1959 р. ◆ Відгуки читача на [мою] книгу «Вони не пройшли» — в основному позитивні. Юрій Смолич, «Розм. з чит.», 1953 р.
  5. який має високі моральні якості, властивості; вчинки, діяльність якого викликають схвалення (про людину) ◆ Однією з головних особливостей позитивного героя радянської літератури є його активність, наступальний характер його дій. Шамота, «Талант і народ», 1958 р.
  6. діловий, практичний, статечний ◆ Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома… Одним словом, був се чоловік наскрізь «позитивний» і реальний. Іван Франко, «II», 1950 р.
  7. заст. який ґрунтується на досвіді, фактах ◆ Усе наше знання — релятивне тим, що абсолютна правда самою природою речі закрита перед нами. Люди позитивного знання чують се найліпше і завсіди мовлять: ось тут і тут ми стоїмо на твердому ґрунті правди, наскілько [наскільки] вона взагалі доступна нашому пізнаванню. Іван Франко, «III», 1950 р.
  8. рідк. реальний, матеріальний; протилежне уявний ◆ От з відьомської оселі Знов ми сходимо в долину: Ми ступаємо ногами Знов на позитивний ґрунт. Леся Українка, «IV», 1954 р.
  9. належний до того виду електрики, що її елементарними частинками є протони, позитрони і т. ін. ◆ Ядро будь-якого елемента несе позитивний заряд.. Навколо рухаються електрони, від'ємний заряд яких ніби врівноважує позитивний заряд ядра. , «Наука і життя, 12», 1956 р. ◆ За позитивний заряд приймається заряд, який з’являється при електризації скляної палички тертям об шовк. , «Курс фізики, III», 1956 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

позитивний II[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. позити́вний позити́вна позити́вне позити́вні
Р. позити́вного позити́вної позити́вного позити́вних
Д. позити́вному позити́вній позити́вному позити́вним
З. позити́вного (іcт.)
позити́вний (неіст.)
позити́вну позити́вне позити́вних (іст.)
позити́вні (неіст.)
О. позити́вним позити́вною позити́вним позити́вними
М. позити́внім
позити́вному
позити́вній позити́внім
позити́вному
позити́вних

по-зи-ти́в-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -позитив-; суфікс: -н-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. що стосується позитив, зв’язаний з ним ◆ Щоб створити цей документальний фільм [«Як це було»].., вони переглянули понад 40 тисяч метрів позитивної плівки. , «Українське радянське кіномистецтво, I», 1959 р. ◆ Скрізь, куди не глянеш, — вилискує плівка. Вона сушиться на барабанах — негативна й позитивна. Юрій Яновський, «II», 1958 р.
  2. який служить для одержання позитивів ◆ Фотоматеріали поділяються на негативні і позитивні…; на позитивних фотоматеріалах… друкують з негативів позитиви. , «Довідник фотолюбителя», 1959 р.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]