Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	присудко́вий	присудко́ве	присудко́ва	присудко́ві
Р.	присудко́вого	присудко́вого	присудко́вої	присудко́вих
Д.	присудко́вому	присудко́вому	присудко́вій	присудко́вим
З. (^іст./_неіст.)	присудко́вого (іcт.) присудко́вий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	присудко́ве	присудко́ву	присудко́вих (іст.) присудко́ві (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	присудко́вим	присудко́вим	присудко́вою	присудко́вими
М.	присудко́вім присудко́вому	присудко́вім присудко́вому	присудко́вій	присудко́вих

при-суд-ко́-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -присудк-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

лінгв. що стосується присудка, зв’язаний з ним; предикативний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Присудкове підрядне речення.
◆ присудкове слово — невідмінюване слово зі значенням стану, що виступає як головний член у безособовому реченні.

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Словник УЛІФ: присудковий
Присудковий // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.