Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	притама́нний	притама́нне	притама́нна	притама́нні
Р.	притама́нного	притама́нного	притама́нної	притама́нних
Д.	притама́нному	притама́нному	притама́нній	притама́нним
З. (^іст./_неіст.)	притама́нного (іст.) притама́нний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	притама́нне	притама́нну	притама́нних (іст.) притама́нні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	притама́нним	притама́нним	притама́нною	притама́нними
М.	на/в притама́ннім на/в притама́нному	на/в притама́ннім на/в притама́нному	на/в притама́нній	на/в притама́нних

при-та-ма́н-ний

Прикметник, прикметникове відмінювання 1*a.

Корінь: -притаман-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

кому, чому, рідко для кого – чого властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
заст. справжній. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}
рідк. належний кому-небудь; власний. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: притаманність

Від ??

властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь

справжній

належний кому-небудь; власний