Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	притама́нний	притама́нна	притама́нне	притама́нні
Р.	притама́нного	притама́нної	притама́нного	притама́нних
Д.	притама́нному	притама́нній	притама́нному	притама́нним
З.	притама́нного (іст.) притама́нний (неіст.)	притама́нну	притама́нне	притама́нних (іст.) притама́нні (неіст.)
О.	притама́нним	притама́нною	притама́нним	притама́нними
М.	на/в притама́ннім на/в притама́нному	на/в притама́нній	на/в притама́ннім на/в притама́нному	на/в притама́нних

при-та-ма́н-ний

Прикметник, прикметникове відмінювання 1*a.

Корінь: -притаман-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

кому, чому, рідко для кого – чого властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
заст. справжній. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}
рідк. належний кому-небудь; власний. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: притаманність

Від ??

властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь

справжній

належний кому-небудь; власний