притаманний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | притама́нний | притама́нна | притама́нне | притама́нні |
Р. | притама́нного | притама́нної | притама́нного | притама́нних |
Д. | притама́нному | притама́нній | притама́нному | притама́нним |
З. | притама́нного (іст.) притама́нний (неіст.) |
притама́нну | притама́нне | притама́нних (іст.) притама́нні (неіст.) |
О. | притама́нним | притама́нною | притама́нним | притама́нними |
М. | на/в притама́ннім на/в притама́нному |
на/в притама́нній | на/в притама́ннім на/в притама́нному |
на/в притама́нних |
при-та-ма́н-ний
Прикметник, прикметникове відмінювання 1*a.
Корінь: -притаман-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- кому, чому, рідко для кого – чого властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. [≈ 1]
- заст. справжній. [≈ 2]
- рідк. належний кому-небудь; власний. [▲ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь | |
справжній | |
належний кому-небудь; власний | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські прикметники, прикметникове відмінювання 1*a
- Українські слова з суфіксом -н
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Застарілі вирази/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 11 букв/uk
- Властивість/uk
- Характерність/uk
- Звичайність/uk
- Звиклість/uk
- Справжність/uk
- Належність/uk
- Власність/uk