прогнилий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[[Категорія:{{{lang}}}|uk]]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. прогни́лий прогни́ла прогни́ле прогни́лі
Р. прогни́лого прогни́лої прогни́лого прогни́лих
Д. прогни́лому прогни́лій прогни́лому прогни́лим
З. прогни́лого (іcт.)
прогни́лий (неіст.)
прогни́лу прогни́ле прогни́лих (іст.)
прогни́лі (неіст.)
О. прогни́лим прогни́лою прогни́лим прогни́лими
М. прогни́лім
прогни́лому
прогни́лій прогни́лім
прогни́лому
прогни́лих

про-гни́-лий

Активний дієприкметник. морф. рус.


Префікс: про-; корінь: -гн-; суфікс: -ил?; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дієприкм. минулого часу, активного стану до прогнити . ◆ Прогнилі від сирості дошки; Капіталізм — наскрізь прогнила система, що відживає свій вік Рад. Укр., 3.VIII 1961, 4у знач. прикм. ◆ На сучку верби висів прогнилий ятір Тют., Вир, 1964, 377 // ◆ Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра, коли він побачив біля образа божої матері в крові двох жінок Стельмах, І, 1962, 644 ◆ Велика Жовтнева соціалістична революція ліквідувала прогнилу владу поміщиків і капіталістів Наука…, 1, 1965, 35 ) // у знач. ім. прогни́ле, лого, с., перен. те, що деградувало, занепало. ◆ Художнє слово не тільки підносило все прекрасне, світле і радісне в нашому житті, але було й ювеналовим бичем, що вражав все негативне, прогниле й омертвіле, яке перешкоджає рухові вперед Іст. укр. літ., II, 1956, 319 ◆ Морально очищаючи людину і вбиваючи усе прогниле, реакційне, служить [сміх] передовим ідеалам віку Мист., 5, 1966, 9

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]