прогнилий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	прогни́лий	прогни́ла	прогни́ле	прогни́лі
Р.	прогни́лого	прогни́лої	прогни́лого	прогни́лих
Д.	прогни́лому	прогни́лій	прогни́лому	прогни́лим
З.	{{{з (чол)}}}	прогни́лу	прогни́ле	{{{з (мн)}}}
О.	прогни́лим	прогни́лою	прогни́лим	прогни́лими
М.	прогни́лому прогни́лім	прогни́лій	прогни́лому прогни́лім	прогни́лих

про-гни́-лий

Пасивний дієприкметник.

Префікс: про-; корінь: -гни-; суфікс: -л; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА : [prɔˈɦnɪlei̯] (одн.), [prɔˈɦnɪlʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дієприкм. минулого часу, пасивного стану до прогнити .
   1. у знач. прикм. ◆ На сучку верби висів прогнилий ятір Тют., Вир, 1964, 377 // ◆ Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра, коли він побачив біля образа божої матері в крові двох жінок Стельмах, І, 1962, 644
   2. у знач. ім. прогни́ле, -лого, с., перен. те, що деградувало, занепало. ◆ Художнє слово не тільки підносило все прекрасне, світле і радісне в нашому житті, але було й ювеналовим бичем, що вражав все негативне, прогниле й омертвіле, яке перешкоджає рухові вперед Іст. укр. літ., II, 1956, 319 ◆ Морально очищаючи людину і вбиваючи усе прогниле, реакційне, служить [сміх] передовим ідеалам віку Мист., 5, 1966, 9

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: прогнивший (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: прогнилий