прогнилий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. прогни́лий прогни́ла прогни́ле прогни́лі
Р. прогни́лого прогни́лої прогни́лого прогни́лих
Д. прогни́лому прогни́лій прогни́лому прогни́лим
З. {{{з (чол)}}} прогни́лу прогни́ле {{{з (мн)}}}
О. прогни́лим прогни́лою прогни́лим прогни́лими
М. прогни́лому
прогни́лім
прогни́лій прогни́лому
прогни́лім
прогни́лих

про-гни́-лий

Пасивний дієприкметник.


Префікс: про-; корінь: -гни-; суфікс: ; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. дієприкм. минулого часу, пасивного стану до прогнити .
    1. у знач. прикм. ◆ На сучку верби висів прогнилий ятір Тют., Вир, 1964, 377 // ◆ Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра, коли він побачив біля образа божої матері в крові двох жінок Стельмах, І, 1962, 644
    2. у знач. ім. прогни́ле, -лого, с., перен. те, що деградувало, занепало. ◆ Художнє слово не тільки підносило все прекрасне, світле і радісне в нашому житті, але було й ювеналовим бичем, що вражав все негативне, прогниле й омертвіле, яке перешкоджає рухові вперед Іст. укр. літ., II, 1956, 319 ◆ Морально очищаючи людину і вбиваючи усе прогниле, реакційне, служить [сміх] передовим ідеалам віку Мист., 5, 1966, 9

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]