півкопи
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
пів-ко́-пи
Префікс: пів-; корінь: -коп- ; закінчення: -и
Вимова[ред.]
- МФА: [pʲiu̯ˈkɔpe]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- половина копи як одиниця лічби кого-, чого-небудь [≈ 1] ◆ Мене обминула купка парубків; прибігло з півкопи дівчат: «Добривечір!» — «Добривечір!» Марко Вовчок, «Дяк», 1908 р. [СУМ-11] ◆ Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи. І. С. Нечуй-Левицький, «Баба Параска та баба Палажка», 1874—1875 р. [СУМ-11] ◆ Вже високо на гарбі бачиш латиша, що старанно вкладає снопи, бачиш сибіряків, що подають йому, нанизуючи на вила, одразу ледве не по півкопи. О. Т. Гончар, «Перекоп», 1957 р. [СУМ-11]
- істор. одиниця лічби грошей, що дорівнювала тридцяти литовським грошам або двадцяти п'яти московським копійкам [≈ 2] ◆ Еней кричить, що «я Нептуну // Півкопи грошей в руку суну, // Аби на морі штурм утих». І. П. Котляревський, «Енеїда», 1842 р. [СУМ-11] ◆ — Украв, украв… — обурено твердив карнаухий. — У мене було півкопи мідяками та два золотих сріблом. Спиридон Добровольський, «Очаківський розмир», 1965 р. [СУМ-11]
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Утворено за допомогою префіксу пів- від копа́, далі від праслов'янської форми *kopa, від якої також виникли укр. копа́, болг. копа́ «копиця, скирд (сіна, соломи)», діал. ко́па «чубук, живець виноградної лози», «перо цибулі з насінням», мак. копа «скирд, стіг», сербохорв. ко̏па «копиця, скирд, стіг, купа».
Переклад[ред.]
| одиниця лічби кого-, чого-небудь | |
| одиниця лічби грошей | |