числівник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

У Вікіпедії є стаття

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. числі́вник числі́вники
Р. числі́вника числі́вників
Д. числі́внику
числі́вникові
числі́вникам
З. числі́вник числі́вники
Ор. числі́вником числі́вниками
М. на/в
числі́внику
на/в
числі́вниках
Кл. числі́внику* числі́вники*

чис-лі́в-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -числ-; суфікси: -ів-н-ик-


Вимова[ред.]

  •  прослухати вимову?, файл
  • УФ: []
  • Семантичні властивості[ред.]

    Значення[ред.]

    1. частина мови, яка позначає кількість предметів (кількісний числівник) або їх порядок при лічбі (порядковий числівник) і відповідає на питання скільки? котрий? ◆ Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.

    Синоніми[ред.]

    1. -

    Антоніми[ред.]

    1. -

    Гіпероніми[ред.]

    1. частина мови

    Гіпоніми[ред.]

    1. кількісний числівник, порядковий числівник

    Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]


    Споріднені слова[ред.]

    • зменш.-пестливі. форми:
    • іменники:
    • прикметники:
    • дієслова:
    • прислівники:

    Етимологія[ред.]

    Від ??

    Переклад[ред.]

    Список перекладів

    Джерела[ред.]