числівник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | числі́вник | числі́вники |
| Р. | числі́вника | числі́вників |
| Д. | числі́внику числі́вникові |
числі́вникам |
| З. | числі́вник | числі́вники |
| Ор. | числі́вником | числі́вниками |
| М. | на/в числі́внику |
на/в числі́вниках |
| Кл. | числі́внику* | числі́вники* |
чис-лі́в-ник
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -числ-; суфікси: -ів-н-ик-
Вимова[ред.]
прослухати вимову?, файлСемантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- частина мови, яка позначає кількість предметів (кількісний числівник) або їх порядок при лічбі (порядковий числівник) і відповідає на питання скільки? котрий? ◆ Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.
Синоніми[ред.]
- -
Антоніми[ред.]
- -
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |