числівник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. числі́вник числі́вники
Р. числі́вника числі́вників
Д. числі́вникові
числі́внику
числі́вникам
З. числі́вник числі́вники
Ор. числі́вником числі́вниками
М. на/в числі́внику на/в числі́вниках
Кл. числі́внику* числі́вники*

чис-лі́в-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -числ-; суфікси: -ів-н-ик-

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. частина мови, яка позначає кількість предметів (кількісний числівник) або їх порядок при лічбі (порядковий числівник) і відповідає на питання скільки? котрий? ◆ Складені числівники містять в собі два і більше простих чи складних числівників.

Синоніми[ред.]

  1. -

Антоніми[ред.]

  1. -

Гіпероніми[ред.]

  1. частина мови

Гіпоніми[ред.]

  1. кількісний числівник, порядковий числівник

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]


Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі. форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]