мова

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	мо́ва	мо́ви
Р.	мо́ви	мо́в
Д.	мо́ві	мо́вам
З.	мо́ву	мо́ви
Ор.	мо́вою	мо́вами
М.	мо́ві	мо́вах
Кл.	мо́во*	мо́ви*

мо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

МФА: [ˈmɔwɑ̽]

•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. засіб спілкування, система умовних позначень, що передають зміст. ◆ немає прикладів застосування.
2. висловлення інформації, спілкування. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Усталені словосполучення, фразеологізми

• езопова мова
• інша мова
• мова коротка
• мова міжнаціонального спілкування
• наче віднялася мова
• спільна мова
• тільки й мови

Етимологія

Псл. *m^ъlva «гомін», *m^ъlviti «гомоніти»; — походження остаточно не з'ясоване; розглядається як звуконаслідувальне утворення (Преобр. І 548; Holub—Kop. 227; Младенов 310); зіставляється з дінд. brávīti «говорить», ав. mraoiti «говорить» (Machek ESJČ 369; Герценберг Ир. языкозн. 132); припускається зв'язок з лат. murmurāre «бурмотіти» (Holub—Kop. 227), prō-mulgāre «оголошувати, обнародувати» (Szemerenyi Emérita 22, 159—160), з псл. mel-/mol- «молоти» (Schuster—Šewc 945).— Кобилянський Мовозн. 1976/6, 31; Фасмер—Трубачев II 641; Brückner 345.

Переклад

азербайджанська: dil англійська: language астурійська: idioma африкаанс: taal башкирська: тел білоруська: мова болгарська: език боснійська: jezik бретонська: yezh вірменська: լեզու в’єтнамська: ngôn ngữ, tiếng галісійська: linguaxe грецька: γλώσσα грузинська: ენა данська: sprog есперанто: lingvo естонська: keel ідо: linguo інтерлінгва: linguage ісландська: tungumál іспанська: lenguaje італійська: lingua каталонська: llengua киргизька: тил китайська: 语言 корейська: 언어 латинська: lingua латиська: valoda литовська: kalba македонська: jазик

менська: çhengey німецька: Sprache нідерландська: taal норвезька (букмол): språk окситанська: lenga осетинська: æвзаг польська: język португальська: linguagem російська: язык ч румунська: limba сербська (кир.): jезик сербська (лат.): jezik словацька: jazyk словенська: jezik татарська: tel турецька: dil туркменська: dil угорська: nyelv фарерська: mál фінська: kieli французька: langue хорватська: jezik церковнослов'янська: ѩꙁꙑкъ чеська: jazyk шведська: språk японська: 言語 (げんご)

висловлення інформації

англійська: speech

російська: речь

Джерела

• Словник УЛІФ: мова

Білоруська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	одн.	мн.
Н.	мова	мовы
Р.	мовы	моваў
Д.	мове	мовам
З.	мову	мовы
О.	мовай, моваю	мовамі
М.	мове
Пр.	{{{prp-sg}}}	-

мо́-ва

іменник, жіночий рід, 1-ше відмінювання (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. мова (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. балачка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість