Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	старослов'я́нський	старослов'я́нська	старослов'я́нське	старослов'я́нські
Р.	старослов'я́нського	старослов'я́нської	старослов'я́нського	старослов'я́нських
Д.	старослов'я́нському	старослов'я́нській	старослов'я́нському	старослов'я́нським
З.	старослов'я́нського (іcт.) старослов'я́нський (неіст.)	старослов'я́нську	старослов'я́нське	старослов'я́нських (іст.) старослов'я́нські (неіст.)
О.	старослов'я́нським	старослов'я́нською	старослов'я́нським	старослов'я́нськими
М.	старослов'я́нськім старослов'я́нському	старослов'я́нській	старослов'я́нськім старослов'я́нському	старослов'я́нських

ста-ро-сло-в'·я́н-ськи·й

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -стар-; корінь: -слов-

стосовний до літературно-писемної культури слов'ян епохи IX—XI ст., пов'язаний з нею. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Перше застосування старослов'янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов'язує з іменами двох староболгарських культурних діячів — Кирила та Мефодія. Історія української літератури в двох томах, т. I, «1954»

Найтісніша спорідненість
іменники: старослов'янізм

Похідне утворення від слов'яни, див.

Список перекладів

старослов'янський