фонетичний
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | фонети́чний | фонети́чне | фонети́чна | фонети́чні |
| Р. | фонети́чного | фонети́чного | фонети́чної | фонети́чних |
| Д. | фонети́чному | фонети́чному | фонети́чній | фонети́чним |
| З. (іст./неіст.) | фонети́чного (іcт.) фонети́чний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}} |
фонети́чне | фонети́чну | фонети́чних (іст.) фонети́чні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}} |
| О. | фонети́чним | фонети́чним | фонети́чною | фонети́чними |
| М. | фонети́чнім фонети́чному |
фонети́чнім фонети́чному |
фонети́чній | фонети́чних |
фо-не-ти́ч-ни·й
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -фонет-; суфікси: -ич-н; закінчення: -ий.
Вимова
[ред.]- МФА: [fɔ̝nɪ̞ˈtɪt͡ʃnɪɪ̯]]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- прикм. до фонетика1; пов'язаний зі звуками мови. ◆ Фонетична система кожної мови [є], передусім, [системою] чітко розрізнюваних (щодо смислової ролі їх) фонем, які реалізуються в живій мові у численних своїх варіантах, або відтінках. «Курс сучасної української літературної мови, І», 1951 р. ◆ Очевидно, первісний етап розвитку древньослов'янської писемності характеризується застосуванням значків, які ще не являли собою фонетичного письма. «Нариси стародавньої історії УРСР», 1957 р. ◆ Фонетичні закони — встановлювані за допомогою порівняльно-історичного методу звукові відповідності між окремими спорідненими мовами чи діалектами або окремими історично засвідченими періодами існування однієї і тієї ж мови. «Словник лінгвістичних термінів», 1957 р. ◆ Фонетичне чергування.
- Прикм. до фонетика2. ◆ Фонетична акустика.
Синоніми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Похідне утворення від фонетика, див.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |