фонетичний

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. фонети́чний фонети́чна фонети́чне фонети́чні
Р. фонети́чного фонети́чної фонети́чного фонети́чних
Д. фонети́чному фонети́чній фонети́чному фонети́чним
З. фонети́чного (іcт.)
фонети́чний (неіст.)
фонети́чну фонети́чне фонети́чних (іст.)
фонети́чні (неіст.)
О. фонети́чним фонети́чною фонети́чним фонети́чними
М. фонети́чнім
фонети́чному
фонети́чній фонети́чнім
фонети́чному
фонети́чних

фо-не-ти́ч-ни·й

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -фонет-; суфікси: -ич; закінчення: -ий.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. прикм. до фонетика1; пов'язаний зі звуками мови. ◆ Фонетична система кожної мови [є], передусім, [системою] чітко розрізнюваних (щодо смислової ролі їх) фонем, які реалізуються в живій мові у численних своїх варіантах, або відтінках. , «Курс сучасної української літературної мови, І», 1951 р. ◆ Очевидно, первісний етап розвитку древньослов'янської писемності характеризується застосуванням значків, які ще не являли собою фонетичного письма. , «Нариси стародавньої історії УРСР», 1957 р. ◆ Фонетичні закони — встановлювані за допомогою порівняльно-історичного методу звукові відповідності між окремими спорідненими мовами чи діалектами або окремими історично засвідченими періодами існування однієї і тієї ж мови. , «Словник лінгвістичних термінів», 1957 р. ◆ Фонетичне чергування.
  2. Прикм. до фонетика2. ◆ Фонетична акустика.


Синоніми[ред.]

  1. звуковий

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від фонетика, див.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]