Українська

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	церко́вний	церко́вна	церко́вне	церко́вні
Р.	церко́вного	церко́вної	церко́вного	церко́вних
Д.	церко́вному	церко́вній	церко́вному	церко́вним
З.	церко́вного (іcт.) церко́вний (неіст.)	церко́вну	церко́вне	церко́вних (іст.) церко́вні (неіст.)
О.	церко́вним	церко́вною	церко́вним	церко́вними
М.	церко́внім церко́вному	церко́вній	церко́внім церко́вному	церко́вних

цер-ко́в-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -церков-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
у знач. ім. те, що належить до церковнослов'янської писемності ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}
який належить церкві ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]}
який чинить, здійснює церква ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Церковний шлюб
про установу, яка відає справами церкви ^{[≈ 5]}^{[≠ 5]}^{[▲ 5]}^{[▼ 5]}
прикметник до церква 2 ^{[≈ 6]}^{[≠ 6]}^{[▲ 6]}^{[▼ 6]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
іменники: церква, церквиця, церковник прикметники: всецерковний, церковноприходський прислівники: церковно

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів