церковнослов'янський
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | церко́внослов'я́нський | церко́внослов'я́нська | церко́внослов'я́нське | церко́внослов'я́нські |
| Р. | церко́внослов'я́нського | церко́внослов'я́нської | церко́внослов'я́нського | церко́внослов'я́нських |
| Д. | церко́внослов'я́нському | церко́внослов'я́нській | церко́внослов'я́нському | церко́внослов'я́нським |
| З. | церко́внослов'я́нського (іcт.) церко́внослов'я́нський (неіст.) |
церко́внослов'я́нську | церко́внослов'я́нське | церко́внослов'я́нських (іст.) церко́внослов'я́нські (неіст.) |
| О. | церко́внослов'я́нським | церко́внослов'я́нською | церко́внослов'я́нським | церко́внослов'я́нськими |
| М. | церко́внослов'я́нськім церко́внослов'я́нському |
церко́внослов'я́нській | церко́внослов'я́нськім церко́внослов'я́нському |
церко́внослов'я́нських |
цер-ко́в-но-сло-в'·я́н-ськи·й
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -церковн-; єднальн.: -о-; корінь: -слов'ян-; суфікс: -ськ-; закінчення: -ий
Вимова
[ред.]- МФА: [t͡sɛ̝rˌkɔu̯nɔ̝slɔ̝u̯ˈjɑnʲsʲkɪi̯]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- який належить до релігійної писемності східних і південних слов'ян. ◆ Я поклав перед ним свою записну книжку, де я позаписував народні пісні і бібліографічні виписки із старих церковнослов'янських друків. Іван Франко, «III», 1950 р. ◆ Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній… наявність чималої домішки росіянізмів… і особливо — церковнослов'янської лексики. , «Питання походження української мови», 1956 р.