церковнослов'янський

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. церко́внослов'я́нський церко́внослов'я́нська церко́внослов'я́нське церко́внослов'я́нські
Р. церко́внослов'я́нського церко́внослов'я́нської церко́внослов'я́нського церко́внослов'я́нських
Д. церко́внослов'я́нському церко́внослов'я́нській церко́внослов'я́нському церко́внослов'я́нським
З. церко́внослов'я́нського (іcт.)
церко́внослов'я́нський (неіст.)
церко́внослов'я́нську церко́внослов'я́нське церко́внослов'я́нських (іст.)
церко́внослов'я́нські (неіст.)
О. церко́внослов'я́нським церко́внослов'я́нською церко́внослов'я́нським церко́внослов'я́нськими
М. церко́внослов'я́нськім
церко́внослов'я́нському
церко́внослов'я́нській церко́внослов'я́нськім
церко́внослов'я́нському
церко́внослов'я́нських

цер-ко́в-но-сло-в'·я́н-ськи·й

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -церковн-; єднальн.: -о-; корінь: -слов'ян-; суфікс: -ськ-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

  • МФА: [t͡sɛ̝rˌkɔu̯nɔ̝slɔ̝u̯ˈjɑnʲsʲkɪi̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який належить до релігійної писемності східних і південних слов'ян. ◆ Я поклав перед ним свою записну книжку, де я позаписував народні пісні і бібліографічні виписки із старих церковнослов'янських друків. Іван Франко, «III», 1950 р. ◆ Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній… наявність чималої домішки росіянізмів… і особливо — церковнослов'янської лексики. , «Питання походження української мови», 1956 р.