Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	язика́тий	язика́те	язика́та	язика́ті
Р.	язика́того	язика́того	язика́тої	язика́тих
Д.	язика́тому	язика́тому	язика́тій	язика́тим
З. (^іст./_неіст.)	язика́того (іcт.) язика́тий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	язика́те	язика́ту	язика́тих (іст.) язика́ті (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	язика́тим	язика́тим	язика́тою	язика́тими
М.	язика́тім язика́тому	язика́тім язика́тому	язика́тій	язика́тих

я-зи-ка́-тий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -язик-; суфікс: -ат; закінчення: -ий.

який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.). ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів